Проща до Унева

Проща до Унева

“Х-та Проща волонтерів Благодійний фонд “Фонд громад “РІДНЯ” до Святоуспенської Унівської Лаври як завжди наповнена щирою молитвою у колі людей, які жертвують найдорожче для інших – свій час. У такому товаристві все дуже легко і на позитиві- від чудової проповіді Владики Taras Senkiv, спільної трапези, духовно-практичної серепти із участю ігумена монастиря, прогулянки по монастирю, до екскурсії у смт.Глиняни до храму із чудотворним образом та храму св.Миколая, де образи на стінах самовідновлюються.”
Петро Маковський, Голова Наглядової ради ФГ “Рідня”

Виїхавши за похмурої погоди зі Стрия наша група волонтерів, серед яких і члени правління, Наглядової ради, члени Штабу гуманітарної допомоги щасливо добрались до Святоуспенської Унівської Лаври, де їх зустріло сонце, спокій, тиша та благодать, яку творить чудова природа, спів пташок та зелень довкола. Нас чекала дерев’яна церква блаженних Климентія і Леонтія, в якій владика Тарас (Сеньків) та ігумен монастиря Йона провели спільну літургію. Старовинні ікони, які залишились тут із зимової виставки, чудовий спів жіночого хору, маленькі діти, які уважно слухали, склавши молитовно ручки – все це творило камерну атмосферу єднання спільноти людей з Богом. Проповідь єпископа, як завжди,  виважена та глибока.

    «Війна – це час руїни, насильства, трагедія кожної особи і цілого суспільства, але першою жертвою війни завжди стає людська гідність. Власне, і війну починають ті, хто є несвідомий своєї людської гідності. Я сьогодні вітаю усіх прочан, які зібралися у стіп Унівської Матері Божої – волонтерів Благодійного Фонду “Рідня” і усіх тут присутніх. Сама ідея виникнення Благодійного Фонду “Рідня” була покладена на прагненні розвивати в глибині людських душ та у суспільній думці розуміння цих термінів – “людська гідність”, “людяність”. Тому що це є щось фундаментальне, що є основою свідомого та підсвідомого себесприйняття людиною себе такою, якою вона є в Божих планах. І напевно, глибинне усвідомлення власної гідності є ключем для розв’язання всіх проблем людства і кожного суспільства зокрема».

                «Ми сьогодні приходимо до Пречистої Діви Марії тому, що вона є славою людського роду, його величчю. Ми маємо дуже гарну молитву “Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів”. Це її велич і слава. Вона передусім залежить від того великого послання, яке Пречиста Діва Марія в історії людства отримала від Бога як особливий привілей – непорочність, як особливий привілей бути Матір’ю Бога, дати тіло Божому Слову. Але зауважмо, що і Єва була без первородного гріха поки не згрішила, а Пречиста Діва Марія залишилася людиною, попри всі привілеї сутність її людської природи не змінилася. А тому, коли співаємо їй ці величні пісні, то прославляємо людину створену Богом до свого образу і подоби. І оця гідність це не є щось зарезервоване тільки для неї, вона просто є першою, котра відкриває нам в часі нашого туземного життя оту велич, яку Бог вклав у нашу істоту, в наше буття і яку ми втратили з-перед очей…

                Тільки даруючи отримуємо, тільки живучи для інших наше життя має зміст. Людська гідність полягає в тому, щоб жити для інших, дарувати своє життя. Тільки свідомість глибокого богословського значення людської гідності дає людині силу своє життя прийняти як дар, зробити даром…

                …І коли ми сьогодні зійшлися тут, до Пречистої Діви Марії просити в неї чогось, то просімо в передусім отого дару чесноти людяності, людського благородства, глибокої свідомості вартості і гідності своєї власної особи. Ця гідність виростає не з того, що мим маємо чи володіємо, яке суспільне місце займаємо, а від того, наскільки ми вміємо себе зробити даром для інших»

Зрозуміло, що надзвичайно пам’ятно та по особливому відбувається нагородження волонтерів благословенням та відзнаками учасника фонду перед очима сотень людей, присутніх у храмі. Зокрема, благословення на подальше волонтерське служіння отримали члени новоствореного Штабу гуманітарної допомоги п. Ігор Мазур, батько 10-ох(!) дітей та колишній очільник Стрия Василь Дмитришин, засновник фонду ім. о. Андрія Пеленського у с. Лисятичі. Не оминули увагою й учасницю фонду п. Лесю Маковську, яка регулярно платить внески, жертвує свій час на волонтерство, зокрема ліпила у храмі Всіх Святих Українського Народу пироги для наших захисників, готувала смачні страви з квасолі (навіть узвар з неї) для учасників програми «Добрий господар», готувала смачні пампухи для нашої подорожі на г. Говерла та брала участь у багатьох заходах фонду.

                Звісно, не оминули увагою і власне єпископа Стрийського, члена Наглядової ради фонду Рідня преосв. Владику Тараса, який попри свій високий сан та заклопотаність (Стрийська єпархія охоплює майже всю Львівщину, а це 312 парафій), знаходить час для не формальної, дійсної участі у наших засіданнях, дає багато цінних порад у формуванні нашої стратегії та плануванні щоденної діяльності, радо підтримує ініціативи співпраці Стрийської єпархії та фонду. Будь-які програми, які підтримує фонд, цікаві для владики – чи то створення Штабу гуманітарної допомоги, в який він увійшов з перших днів його створення, чи то програма «Добрий господар», яка має на меті об’єднати людей навколо вирощування городини, зокрема, знаменитої Яськи для отримання власної вигоди з невеликої земельної ділянки. Тож очевидно, що свідоцтво учасника фонду, яка дає йому право впливати на діяльність фонду, вносити пропозиції тощо було вручено Головою НР ФГ «Рідня» саме тут  в часі волонтерської прощі.

Опісля спільної трапези у харчевні волонтери зібрались на галявині, щоб спільно отримати благословення ігумена Йони та послухати його роздумування над сенсами нашого буття та нашої діяльності. «На вашій стороні Бог, бо він – Всеблагий, а ви, власне, творите благо для інших», резюмував ігумен. Також він повідомив, що у монастирі знайшли прихисток близько ста людей, у тому числі, 30 дітей. Що цікаво, вони одразу запропонували свою допомогу у веденні господарства та включились у життя монастиря, що було помітно по кількості дітей на літургії.

                Петро Маковський провів короткий екскурс в історію виникнення та становлення фонду Рідня, Олег Шмілик розповів присутнім про програму «Добрий господар» та запросив стати її учасником, Ігор Ковердан порівняв себе з чарівником, оскільки йому як комунікатору фонду  випала приємна функція повідомляти ініціативним групам про їх перемогу у благодійній програмі «Підтримка місцевих ініціатив у боротьбі з московськими нацистами» та повідомив про підтримані уже понад 70 проєктів на суму понад 300 тис. грн. Також познайомив з однією з представниць таких проактивних груп Наталією Дмитрук, яка у Золочеві втілила свій проєкт в одній з бібліотек, залучивши при цьому ще понад 60 тис грн!

Проща – мандрівка завершилась відвідуванням однієї з найстаріших дерев’яних церков Галичини (кінця XIV-початку XV ст.) –Успіння Пресвятої Богородиці, де у  1936 році самовідновилась запрестольна ікона Розп’яття Ісуса Христа, біля якої  впродовж 1936-1939 років відбулося понад 3 000 зцілень хворих, які записували до спеціальних книг, та храму св. Миколая,  побудованого 1894 року,який пережив важкі радянські часи, коли його перетворили на склад та був відновлений у 1989 році. Він відомий тим, що  внутрішні розписи церкви Св. Миколая мають і точну дату створення – 1932-1934 роки, і конкретного автора – відомого художника Северина Борачека. Його манера іконопису вирізнялася оригінальністю – поєднував класику з модерном, біблійні сюжети для оформлення церкви вибирав не усталені, орнаментуючи їх квітами і подаючи нестандартне забарвлення. А от фарби готував на природній основі, використовуючи яйця і молоко. Це темперне малярство митця залишається єдиним цілісним тільки у Глинянах. Також у цьому храм спостерігається непояснене з наукової точки зору явище самовідновлення фресок.