Мікроагробізнес: чи це просто бізнес?

 

Відповідь на ці та багато інших питань намагалися знайти учасники конференції «Мікроагробізнес: з чого розпочати?», організованої БФ «Рідня» в рамках «СтрийОрганікФесту» в п’ятницю, 13 червня.

 

Насправді ці питання – архіважливі. Бо ж, як наголосив один зі спікерів конференції, голова Християнської Служби Порятунку Андрій Оленчик, тої країни, що існувала до 24 лютого 2022 року, вже нема. Тож у якій країні ми прокинемось? У тій, що зазнала тяжких руйнувань. У країні, де мільйони людей втратили основу, перспективу, часом – віру та надію. У державі, в якій дві третіх воїнів, згідно з опитуваннями, не повернуться на попереднє місце роботи. Чим вони будуть займатися? Куди спрямують свою енергію? На основі чого інтегруватимуться у соціум? Що буде скріплювати соціум, який зараз об’єднаний переживаннями, пов’язаними з війною? На цьому пропоную читачам зупинитись і спробувати відповісти самим на запитання, поставлені паном Оленчиком, щоб співставити свої відповіді з тими, які пролунали з уст спікерів.

 

А тепер – за порядком. Відкрив конференцію голова Наглядової ради БФ «Рідня» Петро Маковський. Його доповідь стосувалася розвитку дрібного агровиробництва в Україні в умовах, коли агрохолдинги захоплюють сільгоспугіддя, скуповуючи людські паї та ділянки. Він наголосив: ми маємо зробити все, щоби зберегти дрібних агровиробників. Бо нарощування дрібного агровиробництва – одна із перспектив розвитку українського села. І це підтвердив навіть «мудрий» штучний інтелект, який, тим не менш, не спромігся задати запитання, що згодом прозвучало з уст Андрія Оленчика – «Мікроагробізнес: чи це просто бізнес?»

 

Відповіді на це запитання й була присвячена доповідь голови Християнської Служби Порятунку. Він загострив увагу на тому, що сповідування віри не обмежується піснеспівом у храмі, а пронизує все наше життя. Є чотири наслідки гріха: руйнування зв’язку з Богом, руйнування себе, руйнування зв’язку з ближніми та з оточуючим середовищем. Наша земна місія – відновити ці зв’язки і, рухаючись таким шляхом, бути добрими управителями. Можливо, тому пан Оленчик і став головним ідеологом програми «Добрий господар» у БФ «Рідня». І, поки він виступав у залі, його дружина ходила між ятками на ярмарку СтрийОрганікФест, знайомилася з плодами праці добрих управителів і купувала те, що прийдеться до смаку їй та чоловікові.

 

А чоловік тим часом розповідав про соціальну доктрину Церкви, першим виразником якої вважають Папу Лева XIII. Взявши її за основу, Митрополит Андрей Шептицький став ідеологом кооперативного руху в Галичині, в результаті чого на основі мікроагробізнесу постала нова система господарювання та взаємостосунків між людьми. Пан Оленчик вважає, що цей приклад треба осмислити і повторити на сучасному етапі. Звісно, форми будуть іншими, та дух і логіка залишаться незмінними.

 

То чи мікробізнес є просто бізнесом? – поставив запитання Андрій Оленчик і сам почав відповідати на нього. У тій країні, що виплавляється у вогні війни, українці мають стати українцями. А українець – це світогляд плюс історична пам’ять плюс самодостатність. Передача віри та історичної пам’яті – обов’язок сім’ї. Тому, коли ми прокинемось у країні без гарячої війни, на нас чекатиме битва за сім’ю. Тяжка битва, програти в якій не маємо права, бо вимремо як нація. А одним із інструментів самодостатності українця є мікроагробізнес. Тому він є не просто бізнесом, а місією.